АМФЕТАМИН Кириши АМФЕТАМИН 97%

Разбудился я вчера утром, а мозги по-прежнему плавали в мутной горе. Взглянул на телефон, а там уже пятьсот новых сообщений от друзей и знакомых. А погода, блин, просто порадовала меня - солнце светило ярко, и решил я, что сегодняшний день будет незабываемым, а я внесу в него свою долю безумия. Сразу понял, что нужно подняться на ноги, взяться за свои джантики и отправиться в увлекательное путешествие по наркотическому космосу.

Ах, да, пошустил я своим смыслом юмора и прикинулся комиком. Но не простым комиком, а реально наркоманским комиком. Ведь так интереснее, правда же? Быть настоящим психом, опутанным дымками закладок и извилистыми призраками псилоцибина. Так что, наденьте свои 3D-очки и готовьтесь к безумию.

Добравшись до города, ступил я на хрупкий тротуар, словно на тонкую тетрадку. Прошмыгнул между толпами серых людей, неуверенно шагающих по рутинному пути своей жизни, уверенные в своей привычной окружающей среде. И никто даже не догадывался, что рядом с ними проходит настоящий штрих, готовый разорвать стереотипы и свалить их в одну кучу. Продолжай по натуре, яркими красками живи! Подошел я к одному делецу, который решил, что я просто новый шопо-наркотикологический пациент. Но я его быстро раскусил и пригласил в свою нелегальную игру. За пятак, который, кстати, стал таким редким товаром, получил я свою порцию гарика. Что ж, надо признать, что гидропоны и другая зелень больше моё. Но давайте сделаем исключение, ведь жизнь - всего лишь одна, а наркотики - это добавка к ней. Вот так-то! Проглотил я этот прекрасный миг в жадной груди, и отправился на улицу, где никто не знал, что их сегодня ждет незабываемое шоу. Я достал из кармана свой новый микрофон, сделанный из остатков моих школьных трусов. Громко объявил, что сегодняшний день - день джантиков и рапстаров. К нам присоединились ещё несколько ребят, и мы стали гордо представлять нашу крутую команду наркоманских комиков. И так, мои дорогие, началось это безумие. Мы раскачивались на волнах амфетамина и окса, словно плавали по бездонным океанам своих сознаний. И все этот туман сплошной бред - то гениальный, то абсурдный. И публика была в полном шоке, не зная, куда уйдут они: в умишко или в безумие. Ах, да, какой же я неразумный наркоманский комик без музыки? Мы включили свою фирменную композицию, под которую я начал читать свой бешеный рэп. А моя чечетка была такой прыгучей, словно наркотическая доза псилоцибина. Люди стояли, офигевая от моих слов, а некоторые танцевали в такт нашей безумной музыки. Ах, бардак этот моё мирка... Но ведь именно так мы, наркоманские комики, создаем свою особенную атмосферу. Воплощаем в себе безумие и хаос, чтобы напомнить людям, что мир не всегда серый и спокойный. И мы будем продолжать до тех пор, пока наши закладки не иссякнут, а дух наркотического космоса будет омутом глотать нас своими черными объятиями.

Так что, друзья, живите яркими красками, не боясь оставить следы в этом безумном мире. Ведь только тогда наша жизнь будет настоящей. И пусть вокруг нас всё вращается вокруг проблем и тревог, мы будем танцевать на краю безумия и рубить своими шутками самое густое джантик. Вперед, мои друзья, вперед за новыми приключениями и незабываемыми моментами, которые запомнятся нам на всю жизнь.

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?